Рекомендації щодо протидії та профілактики булінгу в учнівському середовищі
Крок 1: Назвати явище
Жоден випадок насильства або цькування і жодну скарг) не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Потрібно наголосити, що будь-яке насильство над особистістю переслідується законом. Важливо: довести до учнів, як було б кожному з вас у такій ситуації? Що відчували б ви? Важливо, щоб педагогічний колектив навчального закладу проводив роботу по формуванню моральної свідомості кожного вихованця. Називати речі своїми іменами, тобто коли навмисно доводять до сліз, узгоджено і систематично дражнять, псують речі, коли штовхають, обзивають, підкреслено і торують – це все називається буліиг, цькування, насильство.
Крок 2: Дати однозначну оцінку
Люди можуть подобатися один одному більше або менше, але це не привід переслідувати і ображати. Можливо бути разом і навчатися разом в одній групі без того, щоб принижувати і гнобити один одного. Необхідно підкреслити і навести приклали, що зовнішність, національність, матеріальне становище, захоплення не є приводом для цькування та насмішок. Обговорити та визначити загальні правила поведінки з учнями. Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство та цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини та дитини для того, щоб критично осмислити зв’язок міжнародно-закріплених прав із власним повсякденним життям, поставити під сумнів свої уявлення про інших людей, деталізувати поняття «стереотип». Пояснити учням, що при спілкуванні ми досить часто навішуємо на людей «ярлики». Мислення стереотипами призводить до порушення ефективності спілкування.
Крок 3: Визначити булінг як проблему в групі
Коли на підлітків «наїжджають» вони починають захищатися. У цей момент їх не цікавить, чи мають вони рацію, головне – виправдатися. Особливо булери-переслідувачі не здатні переносити сором і провішу. І вони будуть битися за свою лідерську роль. Тому розпочнеться «А чого він/вона..», «А ми нічого…а це не я..» і таке подібне. Обговорення в такому дусі не мас сенсу. Головне завдання – вивести учнів зі «стайного» азарту. Бажано, щоб ситуація вирішувалась на рівні групи та інформація не розповсюджувалась по навчальному закладі. Запропонуйте учням дати собі оцінку, який внесок вони зробили у хворобу групи під назвою «булінг». Таким чином моральна оцінка цькування стає не зовнішньою, а її дають самі діти.
Крок 4: Гармонізувати ієрархію
Виявити формальних та неформальних лідерів групи, а також емоційних лідерів. Ознака гармонійної групової ієрархії – відсутність жорстко закріплених ролей зірок, зірок другого плану та аутсайдерів, гнучке перетікання ролей: в одній ситуації лідером стає один, у другій-інший. Один краще всіх малює, інший жартує, третій забиває голи, четвертий гарно співає. Чим більше різноманітної та осмисленої діяльності, тим краще показники. Практикуйте інтерактивні види діяльності та роботу в малих групах (до5 осіб), постійно змінюйте та комбінуйте учасників малих груп.
Крок 5: Сформулювати чіткі правила життя в групі
Рекомендується разом з учнями сформулювати правила життя в групі (на поверсі в гуртожитку). Правила виписуються на великому аркуші паперу і за них всі голосують. Ще краще, щоб кожен поставив підпис, у тому, що зобов’язується їх виконувати. Цей прийом називається «Укладення контракту», він ефективно працює в терапевтичних і тренінгових групах. Відповідно до встановлених правил раціонально практикуйте покарання та заохочення
